Роз'яснення окремих питань щодо електронного декларування

Для подання декларації суб'єкт декларування повинен зареєструватися в Реєстрі декларацій на сайті НАЗК та отримати власний електронний цифровий підпис в акредитованих центрах сертифікації ключів та створити особисту електронну пошту. Для успішного входу до системи за допомогою ЕЦП необхідно ввести дані електронної пошти та номеру телефону. Адреса електронної пошти буде використовуватись для надсилання нагадувань про подання декларації, попереджень та інших повідомлень від НАЗК. При цьому адреса електронної пошти  повинна належати до українських російських інтернет-порталів (наприклад: ukr.net, gov.ua).

Згідно з частиною четвертою статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" (далі – Закон), упродовж семи днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів. Для цього слід натиснути на кнопку "Подати виправлену декларацію", яка є видимою упродовж зазначеного строку у персональному електронному кабінеті суб'єкта декларування біля відповідної декларації. Якщо після спливання 7-денного строку або якщо виправлена декларація вже була подана упродовж зазначеного строку суб'єкт декларування виявить неповні чи неправильні відомості в поданій ним декларації (або у виправленій декларації), він повідомляє про це Національне агентство через персональний електронний кабінет та подає виправлену декларацію згідно з рішенням уповноваженої особи Національного агентства. При цьому уповноважена особа визначає строк, який надається для подання такої виправленої декларації.

Перед поданням декларації треба уважно перевірити правильність зазначених даних. Вони є критерієм для визначення виду та міри відповідальності у випадку встановлення факту подання завідомо недостовірних відомостей у декларації.

Декларація містить такі розділи:

Тип декларації та звітній період.

Законом передбачено чотири типи декларацій суб'єкта декларування:

1) щорічна декларація, яка подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року;

2) декларація особи, яка припиняє діяльність (декларація «перед звільненням») – декларація, яка подається не пізніше 20 робочих днів з дня припинення діяльності.

Декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Тобто відлік строку подачі декларації «перед звільненням» починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності;

3) декларація суб'єкта декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року;

4) декларація суб'єкта декларування, який є особою, що претендує на зайняття посади держслужбовця, що подається до призначення або обрання особи на посаду. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади (участь у конкурсі), якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Якщо особа, у якої виник обов'язок подати декларацію «кандидата на посаду», та незалежно від обставин вже подана декларація за минулий рік будь-якого типу, декларація «кандидата на посаду» за цей період не подається.

Інформація про суб’єкта декларування та членів його сім'ї.

Членами сім'ї суб'єкта декларування є: особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом декларування (чоловік, дружина) незалежно від того, чи проживають вони спільно; діти, в тому числі батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки з суб'єктом декларування (крім тих, що спільно орендують житло), у тому числі особи, які спільно проживають із суб'єктом декларування, але не перебувають з ним у шлюбі.

Якщо член сім'ї суб'єкта декларування відмовив йому у наданні всієї або частини інформації, що повинна бути відображена в декларації, і при цьому самому суб'єкту декларування ця інформація не відома, він обирає у відповідних полях електронної форми декларації помітку «Член сім'ї не надав інформації». Якщо член сім'ї відмовився надати таку інформацію, але ця інформація відома суб'єкту декларування або може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри), то суб'єкт декларування повинен відобразити у декларації всю відому йому інформацію.

Об'єкти нерухомості.

Для об'єктів нерухомості зазначається як вартість на дату набуття об'єкта у власність, володіння або користування, так і вартість відповідно до останньої проведеної оцінки. Якщо вартість на дату набуття об'єкта на певному праві не відома суб’єкту декларування і вона не може бути визначена на підставі правовстановлюючих документів, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати помітку «Не відомо». Те саме стосується поля декларації про вартість майна за останньою грошовою оцінкою– якщо така оцінка не проводилась чи її результати невідомі суб'єкту декларування, при заповненні відповідного поля слід обрати помітку «Не відомо». У декларації зазначаються відомості про зареєстроване місце проживання суб’єкта декларування та членів його сім'ї, об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або перебувають у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Відомості про об'єкти нерухомості, які є зареєстрованим місцем проживання суб'єкта декларування або членів його сім'ї, необхідно зазначати у декларації, навіть якщо особа фактично там не проживає.

Об'єкти незавершеного будівництва.

Відповідно до вимог Закону усі об'єкти нерухомості, набуті у власність станом на кінець звітного періоду, повинні бути зазначені у відповідній декларації). Тобто, якщо будівництво об'єкта нерухомості завершилося у звітному періоді, на об'єкт оформлені документи про право власності та він прийнятий в експлуатацію, такий об'єкт повинен бути задекларований у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації. Вартість такого об'єкта зазначається відповідно до правовстановлюючих документів (наприклад, договір купівлі-продажу, іпотеки тощо) або останньої грошової оцінки, якщо така оцінка проводилася. Якщо правовстановлюючі документи не містять відомостей щодо вартості об'єкта або його оцінка не проводилася, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не застосовується».

Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів).

Під рухомим майном розуміються будь-які матеріальні об'єкти (речі), які можуть бути переміщені без заподіяння їм шкоди (наприклад, ювелірні вироби, персональні або домашні електронні пристрої, одяг, антикваріат, твори мистецтва, меблі, зброя, тварини тощо). Відомості про цінну рухому річ повинні бути зазначені у декларації, якщо її вартість перевищує встановлений Законом поріг декларування, а саме 100 ПМ. Вартість цінної рухомої речі, що перебуває у власності суб'єкта декларування або членів його сім'ї, зазначається у грошовій одиниці України на дату набуття об'єкта у власність, володіння або користування (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності, якщо такий наявний, або за останньою грошовою оцінкою).

Цінне рухоме майно – транспортні засоби.

На відміну від іншого цінного рухомого майна, відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини й механізми зазначаються незалежно від їхньої вартості. Для цілей декларування під транспортними засобами розуміється широкий діапазон засобів, який не обмежується автотранспортними, а включає й інші самохідні машини та механізми, а саме: легкові та вантажні автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілі, мотоцикли усіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, сільськогосподарська техніка, водні та повітряні судна. Для автомобіля слід вказати ідентифікаційний номер (VIN), тобто вказаний у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу номер шасі (кузова, рами).

Слід також пам'ятати, що інформацію про власників транспортних засобів можна отримати у відкритому Єдиному державному реєстрі МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їх власників.

Цінні папери.

Зазначаються лише цінні папери, що належать суб'єкту декларування або члену його сім'ї на праві власності станом на останній день звітного періоду. Якщо цінні папери суб'єкта декларування або члена його сім'ї передані в управління іншій особі, додатково зазначаються відомості про таку особу. До цінних паперів належать:

– акції;

– боргові цінні папери (облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, облігації міжнародних фінансових організацій, облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб);

– чеки;

– інвестиційні сертифікати;

– іпотечні цінні папери (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні);

– похідні цінні папери (деривативи);

– приватизаційні цінні папери (ваучери тощо);

– товаророзпорядчі цінні папери.

Цей перелік не є вичерпним, у формі декларації можна обрати варіант  «Інше» та зазначити інші цінні папери. Перелік цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті в Україні, наведений у ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Корпоративні права.

У цьому розділі зазначаються всі корпоративні права, що належать суб'єкту декларування або члену його сім'ї на праві власності станом на останній день звітного періоду, крім випадків, коли відомості про цінні папери, що посвідчують корпоративні права, вже були зазначені в розділі 7 «Цінні папери» декларації (наприклад, акції). Корпоративними правами володіють особи, які мають частки (паї) у статутному (складеному) капіталі чи в будь-якому іншому еквіваленті статутного капіталу товариства підприємства, організації, що зареєстровані в Україні або за кордоном, у тому числі пайові внески в кредитній спілці. Службові особи, які займають посади категорії "А" або "Б", а також суб'єкти декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, вказують у декларації також корпоративні права, які є об'єктами права власності третьої особи, якщо суб'єкт декларування або член його сім'ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об'єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї.

У декларації зазначається інформація про юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї, стосовно юридичних осіб, які зареєстровані як в Україні, так і за кордоном. Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) – це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб.

Нематеріальні активи.

Під нематеріальними активами розуміються об'єкти права інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті (патент на винахід, корисну модель, ноу-хау, промисловий зразок, права на топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, торгову марку чи комерційне найменування, авторське право тощо), а також право на використання надр чи інших природних ресурсів тощо. Під нематеріальним активом слід також розуміти ліцензії на право користування об’єктами інтелектуальної власності, що належать суб'єкту декларування або члену його сім'ї.

Якщо об'єкт права інтелектуальної власності може бути оцінений у грошовому еквіваленті, такий об'єкт слід відобразити в декларації, навіть якщо така грошова оцінка не проводилася. При цьому якщо вартість права на об'єкт відсутня, то у формі декларації можна обрати позначку «Не застосовується».

Доходи, у тому числі подарунки.

Доходи включають:

– заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом;

– гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами;

– дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності;

– дохід від надання майна в оренду (користування);

– дивіденди;

– проценти, бонуси, нараховані у грошовій формі;

– роялті;

– страхові виплати;

– виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора;

– призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях;

– благодійну допомогу;

– пенсію;

– спадщину;

– доходи від відчуження цінних паперів чи корпоративних прав;

– подарунки. Подарунки у формі грошових коштів зазначаються в декларації, якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) сукупно протягом року, перевищує 5 ПМ. Подарунок у формі іншій, ніж грошові кошти (наприклад, рухоме майно, транспортні засоби, нерухомість тощо), зазначається, якщо вартість одного подарунка перевищує 5 ПМ;

– інші доходи.

Соціальні виплати, субсидії тощо вважаються доходом і відображаються в декларації лише в разі їх монетизації, тобто виплати у грошовій формі.

Грошові активи.

Під грошовими активами розуміються:

готівкові кошти;

кошти, розміщені на банківських рахунках (незалежно від типу рахунків та дати їх відкриття). При цьому інформація про такі рахунки зазначається також в іншому розділі декларації;

готівкові кошти, які зберігаються у банку. Зокрема, інформація про банківську установу, у якій зберігаються такі кошти, зазначається також в іншому розділі форми декларації;

внески до кредитних спілок;

внески до інших небанківських фінансових установ, у тому числі до інститутів спільного інвестування (у декларації необхідно зазначити тип такої установи);

кошти, які суб'єкт декларування або члени його сім'ї позичили третім особам (тобто кошти, стосовно яких суб'єкт декларування або член його сім'ї є позикодавцем);

активи у дорогоцінних (банківських) металах;

інші грошові активи (у декларації необхідно зазначити, які саме активи).

Якщо сукупна вартість усіх наявних станом на останній день звітного періоду в суб'єкта декларування або члена його сім'ї грошових активів не перевищує 50 ПМ, такі активи не зазначаються в декларації.

Фінансові зобов'язання.

У розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації зазначаються також відомості про розмір сплачених суб'єктом декларування або членом його сім'ї коштів у рахунок основної суми позики (кредиту), процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду. Інформація про фінансові зобов'язання зазначається якщо суб'єкт декларування або член його сім'ї у звітному періоді одноразово скористалися кредитними коштами, розмір яких перевищує 50 ПМ (незалежно від погашення станом на кінець звітного періоду), або залишок заборгованості на останній день звітного періоду перевищив 50 ПМ. За відсутності таких умов розмір коштів, якими суб'єкт декларування або член його сім'ї користувалися протягом звітного періоду, не сумуються.

Про фінансові зобов'язання у вигляді позики (кредиту) зазначаються такі дані:

розмір основної суми позики (кредиту) (зазначається в полі «Розмір зобов'язання»);

розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту);

розмір сплачених коштів у рахунок процентів за позикою (кредитом);

залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду.

Видатки та правочини.

У декларації зазначаються видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб'єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов'язання. При цьому відомості про такі інші правочини зазначаються лише у разі, якщо вартість предмета правочину перевищує 50 ПМ, встановлених на 1 січня звітного року.

Робота за сумісниством суб'єкта декларування.

Робота за сумісництвом відображається в декларації, якщо її зайняття (виконання) розпочалося або продовжувалося під час звітного періоду незалежно від тривалості. Отже, якщо у звітному періоді суб'єкт декларування займав посаду або здійснював упродовж будь-якого часу роботу за сумісництвом і при цьому станом на останній день звітного періоду він таку посаду не займає (роботу не здійснює), така посада (робота) повинна бути відображена в декларації. незалежно від того, чи була вона оплачуваною.

Членство суб'єкта декларування в організаціях та їх органах.

У декларації зазначається інформація про членство суб'єкта декларування в громадських об'єднаннях, благодійних організаціях, саморегулівних чи самоврядних професійних об'єднаннях, а також входження до керівних, ревізійних чи наглядових органів таких об'єднань (організацій).

У декларації не зазначається членство (членство в органах) у таких організаціях (об'єднаннях):

– політичні партії;

– релігійні організації;

– професійні спілки;

– об'єднання співвласників багатоквартирного будинку;

– асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об'єднання;

– об'єднання юридичних осіб приватного права, які не є громадськими об’єднаннями;

– органи суддівського, прокурорського самоврядування.

Відповідальність за настання недостовірних відомостей.

Зазначення в декларації завідомо недостовірних відомостей може тягнути за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Адміністративна відповідальність передбачена статтею 172⁶ КУпАП за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 мінімальних заробітних плат.

Статтею 366-1 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації. При цьому відповідальність за цією статтею за подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат.