Пояснення до термінів та описів,

які використовуються при аналізі

демографічної ситуації

            Об'єктивна і правильна оцінка процесів, що відбуваються у суспільстві, неможлива без розуміння їх суті. Наводимо пояснення до деяких визначень, термінів, описів та сталих виразів, які використовуються органами державної статистики при оприлюдненні даних щодо демографічної ситуації.

            Демографічна подія – це подія, що відбувається з окремою людиною, проте впливає на зміну чисельності і складу всього населення, відтворення його поколінь. Демографічними подіями є факти народження, смерті, укладання шлюбу або його припинення. Сукупність таких подій формує відповідний демографічний процес.

            Демографічний процес як процес руху населення може набувати однієї з трьох форм:

            – природного руху – процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення (смертність та народжуваність) або сприяє цій зміні (шлюбність та розлучуваність);

            – механічного руху – процес зміни чисельності та складу населення за рахунок його територіального переміщення (урбанізація, еміграція, імміграція);

            – соціального руху – процес зміни складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку (зникнення одних верств населення та поява інших).

            Демографічна криза – стале погіршення відтворювальних параметрів населення, що стає причиною його чисельних втрат, погіршення стану здоров'я та скорочення тривалості життя.

            Депопуляція населення – процес систематичного скорочення абсолютної чисельності населення внаслідок звуженого відтворення населення, коли майбутні покоління чисельно менше попередніх.

            Чисельність населення є його кількісною характеристикою.

            Джерелом інформації про чисельність населення є переписи, що проводяться в Україні не частіше, ніж  раз на 10 років, а в межпереписний період – це результати оцінок – розрахунки за даними поточного обліку процесів природного та механічного рухів.

            Основні категорії населення, за якими реєструється його чисельність, – наявне та постійне населення.

            Наявне населення – це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їхнього постійного проживання. Постійне населення – це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їхньої наявності на момент реєстрації.

            Обидва показники чисельності населення є моментними, оскільки реєструються на певну дату. Вони характеризують лише стан населення. Втім, для оцінки демографічного процесу потрібні інтервальні показники, з цією метою використовується середня чисельність населення за певний період (інтервал) часу.

Чисельність населення безперервно змінюється. Тому, при обчисленні коефіцієнтів кількість подій зіставляється з середньою чисельністю населення, яка визначається як півсума чисельності населення на початок і кінець періоду.

            Народжуваністю та смертністю у демографії називають коефіцієнти (відносні величини), що характеризують інтенсивність, тобто розповсюдженість процесу в населенні. Якщо мова йде про абсолютні дані, то використовують поняття «народження» та «смерті» або «кількість народжених, померлих».

            Відносні величини можуть подаватися у вигляді:

            – відсотків, коли базова величина приймається за 100;

            – проміле, коли базова величина приймається за 1000;

            – продецимиле, коли базова величина приймається за 10 тис.;

            – просантиміле, коли базова величина приймається за 100 тис.

            У демографії сталі форми вираження відносних величин. Рівень урбанізації, постаріння, довголіття розраховується на 100 осіб населення. Загальні коефіцієнти смертності, народжуваності, природного приросту (скорочення) розраховуються на 1000 населення. Смертність за причинами розраховується на 100 тис. населення, смертність немовлят за причинами – на 10 тис. Повікові коефіцієнти смертності, народжуваності тощо зазвичай розраховуються на 100 тис. населення.

            Окрім чисельності населення, статистика вивчає його структуру, розміщення, а також динаміку.

            Статево-віковий склад населення – результат дії багатьох факторів, як демографічних (народжуваності, смертності, міграційних процесів), так і тих, що на них впливають – історичних та соціально-економічних. В свою чергу, зміни у статево-віковому складі населення спричиняють зміни у природному і міграційному русі населення, впливають на процеси подальшого відтворення населення. Тому статево-віковий склад не лише відбиває процеси відтворення населення у минулих періодах, а й становить основу для оцінки перспектив подальшого відтворення.

            Слід розрізняти розподіл населення за статтю та віком та статево-вікову структуру населення. Розподіл населення за статтю та віком виражається абсолютними показниками, а статево-вікова структура населення – відносними, тобто це питома вага чоловіків і жінок певного віку в загальній чисельності населення відповідної статі, у %.

            Важливим засобом аналізу статево-вікового складу населення є статево-вікова піраміда.

            Статево-вікова піраміда – це графічне зображення розподілу населення за віком і статтю. Вона являє собою двосторонню гістограму, на якій вікові інтервали в роках викладені на вертикальній осі, а абсолютна кількість людей кожного певного віку та статі (чи їх відносна частка в населенні) відображені горизонтальними прямокутниками (або горизонтальними відрізками) з довжиною однакового масштабу. Прямокутники будують окремо для кожної статі та кожного віку. Вони розміщені один над іншим в порядку збільшення значень віку, зазвичай від 0 до 100 років, ліворуч – для чоловіків, праворуч – для жінок.

            Вік балансування – вік, в якому чисельність чоловіків та жінок врівноважується.

            Старіння населення – процес підвищення частки старших вікових груп населення за рахунок скорочення молодших. Характеризується за допомогою коефіцієнту старіння – частки осіб, які досягли та перетнули перший поріг старості (60 років) у загальній чисельності населення.

            Одним з основних показників, що характеризують стан здоров'я населення, є показник смертності немовлят, який визначає рівень смертності дітей у віці до 1 року. Він розраховується як відношення кількості померлих дітей у віці до 1 року до кількості дітей, народжених живими.

            Надсмертність – перевищення рівня смертності однієї групи населення над іншою.

            Передчасні смерті – смерті людей віком до 65 років (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я).

            Репродуктивний вік – вік жінки (15–49 років), в якому вона здатна народити дитину.

            Слід розрізняти  поняття «населення працездатного віку» та «працездатне населення». «Населення працездатного віку» – демографічна характеристика, в основу якої покладено вік людини. Це населення, що досягло певного віку, за яким згідно чинного законодавства набуває права на призначення пенсії. «Працездатне населення» – соціальна характеристика. Це населення, яке, незалежно від свого віку, здатне працювати і працює.

            У зв’язку зі змінами в законодавстві України, зокрема, умов призначення пенсії за віком (стаття 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), у демографічній статистиці з 2011 року не використовуються поняття «молодший за працездатний вік», «працездатний вік», «старший за працездатний вік». Відповідно до міжнародних стандартів застосовується наступний розподіл на вікові групи   «0–14 років», «15–64 років», «65 і старше».

Головне управління статистики

в Донецькій області

20.07.2012